Після початку повномасштабної війни наша родина переховувалась у підвалі з немовлятком на руках. Протягом двох тижнів ми жили під обстрілами, потерпали від нестачі продуктів, відсутності світла, тепла та води. Через постійні обстріли та розстріли мирних жителів виїхати не вдавалося, і щоразу зникала надія на порятунок.

Найстрашнішим став день авіаударів по місту і спроба виїзду під обстрілами. Нам вдалося вирватися лише через окуповану територію, в об'їзд, ризикуючи життям.

У відносно безпечному місці ми отримали прихисток і допомогу від волонтерів. Попри власні труднощі, ділилися продуктами із сусідами та знайомими.

Гостро відчувалася нестача їжі, води та дитячого харчування, адже немовля було на штучному вигодовуванні.

Після евакуації наш тато мобілізувався, не зважаючи на статус багатодітної родини. Найбільшою підтримкою для нас стали родина, благодійні фонди та волонтери.