Рошко Серафим, 11 клас, Комунальний заклад "Русько-Лозівський ліцей" Дергачівської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Павленко Олена Олександрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Моє рідне село Руська Лозова — чарівне, зелене, з квітучими садами навесні. Але з початком повномасштабної війни все змінилося…

Тиша нашого села була зруйнована гуркотом вибухів, а безтурботне дитинство — страхом і невідомістю.

Найбільше в моєму житті змінила одна подія — евакуація з дому. Я добре пам’ятаю той ранок: мама швидко пакувала речі, тато мовчки дивився у вікно, а я стояв з рюкзаком у руках і не міг зрозуміти, чому ми маємо залишати наш дім. Ми виїжджали під звуки артилерії, і серце калатало так голосно, ніби от-от вискочить з грудей.

Ми тимчасово жили в школі в сусідньому селі, спали на матрацах у спортзалі, ділили один хліб на всіх.

І саме там, серед незручностей і страху, я побачив справжню силу доброти. Люди допомагали одне одному, незнайомі волонтери привозили їжу й ковдри, а вчителі, не зважаючи на тривоги, проводили для нас уроки.

Я вперше усвідомив, як важливо залишатися людиною навіть у найтемніші часи.

Ця подія навчила мене цінувати прості речі: рідну хату, тишу, посмішку мами, хліб на столі. Вона зробила мене сильнішим дорослішим.

І хоча я досі мрію повернутися до мирного життя в Руській Лозовій, тепер я знаю: ми зможемо вистояти, бо разом — ми незламні!