Бошкова Софія, 10 клас, КЗ “Харківський ліцей  з посиленою військово-фізичною підготовкою “Правоохоронець” м. Харків

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

24 лютого 2022 року — дата, яку я не забуду ніколи. Цей день став початком великої війни, яка розірвала спокій нашого села, нашої країни і мого дитинства. У ту мить, коли перші вибухи прокотилися над Харковом, усе змінилося.

Війна перестала бути чимось далеким із підручників з історії — вона прийшла у наш дім.

Я народилася і виросла у Руській Лозовій. Це тихе, мальовниче село неподалік Харкова, де ще вчора співали пташки, а сьогодні — лунали постріли. Ми ховалися у підвалі, вчилися за звуками сирен розрізняти типи обстрілів і навчились жити без світла, води та газу.

Та попри страх і невідомість, було те, що не дало нам зламатися — допомога.

Сила допомоги виявилася найбільшим відкриттям для мене. Спочатку — це були наші сусіди: хтось поділився їжею, хтось — ковдрою, а хтось просто прийшов і сказав: «Тримаймося». Потім — волонтери. Я й досі пам’ятаю, як до нас привезли харчі, ліки, дитячі малюнки з інших куточків України.

А ще були військові — захисники, які визволили Руську Лозову від окупантів. Я бачила у їхніх очах втому, але й незламну віру в перемогу.

Ця допомога — не просто речі. Це — людяність. Це — невидима нитка, яка з'єднує всіх українців у єдину силу. Я стала свідком того, як вона змінює світ: один хліб може повернути надію, один добрий вчинок — врятувати життя, одне слово підтримки — зцілити душу.

Сьогодні я вже не та дівчинка, яка була до війни. Я доросліша, уважніша до чужого болю і сильна духом. Бо знаю: у найтемніший час завжди з’являється світло — у вигляді допомоги.

Це подія, яка змінила все. Але разом із болем вона подарувала мені найцінніше — віру в людей. І це дає мені силу жити далі, мріяти, вчитися й любити свою країну ще більше!