Я мешканка міста Попасна Луганської області, ми жили на лінії зіткнення з 2014 року. У 2022 році ми виїхали з міста Попасна. Мені 50 років. 

Про широкомасштабне вторгнення дізналися із ЗМІ. Потім пішли на роботу і там також це обговорювали. Думали, що буде це недовго. Але після того як кількість обстрілів збільшувалося, виїхали за межі міста - недалеко, чекали, що все закінчиться. А 7 квітня ми виїхали в Дніпро, знайшли собі помешкання і там жили. Ми міняли міста неодноразово, зараз проживаємо у Фастові.

Шокує, як можна почати таку агресію проти людей і вбивати їх.

Ми досі не можемо зрозуміти, що нам робити далі. Немає ніякої стабільності. Ми не знаємо, коли це все закінчиться і чи повернемося ми колись додому. На сьогоднішній день ми самі: зароби на житло сам, оплати його, і виживи сам. 

У мене двоє дітей, яких треба підтримувати, треба працювати, і завдяки тому, що є діти, я справлюсь з депресією.

Ми сподіваємося, що повернемося до мирного життя, і буде наша держава за нас піклуватися.