Війна змусила нас покинути рідні Олешки, які пережили окупацію, бойові дії та затоплення. Ми виїхали з важким психоемоційним станом, постійним стресом і депресією. Разом із домом ми залишили позаду звичне життя, яке вже неможливо повернути.

Найстрашнішим став перший день бойових дій. Ми ховалися під ліжком, не знаючи, що буде далі. Було страшно кожної хвилини. Діти плакали, а я не знаходила слів, щоб їх заспокоїти, бо сама була охоплена страхом.

Після всього пережитого ми досі не можемо впоратися з наслідками війни. Постійна тривога, пережитий жах і біль залишаються з нами щодня. Війна змінила наше життя і наш внутрішній стан.

Під час окупації ми були обмежені майже в усьому. Доводилося постійно шукати найнеобхідніше - їжу, воду, речі для життя. Кожен день був боротьбою за елементарне виживання.

Коли настав час евакуації, ми виїхали майже без нічого. Найцінніше, що вдалося врятувати дітям, - їхні улюблені іграшки. Саме вони стали для них маленьким шматочком дому, який нагадує про мирне життя, що війна так жорстоко відібрала.