Тернющенко Валерія, 9-б клас, загальноосвітня школа №10

Вчитель, що надихнув на написання — Оксана Олександрівна Рибалко

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Було 23 лютого 2022 року у місті Слов'янськ донецької області. Увечері я робила домашнє завдання, потім я подивилася мультфільм, потім пішла спати нічого не віщуючи біди. Прокинулася я о п'ятій ранку 24 лютого від того, що мама розбудила і сказала що почалася війна. Батьки ввімкнули телевізор і дивилися новини і не хто не міг повірити, що почалася війна. Ніхто не припускав, що росія нападе на Україну.

Люди почали евакуюватися до різних міст і країн. Спочатку мені було не страшно коли стріляли десь у далині, а коли пролунали вибухи в нашому місті мені було дуже страшно. П'ятнадцятого квітня ми відзначили мій день народження, мені виповнилося тоді тринадцять років. Деяких продуктів уже не було в магазинах, але мама все одно зробила мені свято. А шістнадцятого квітня ми виїхали з нашого міста в нікуди. Але з будинком дуже важко розлучатися і ми повернулися назад.

Люди звикають жити у війні, найстрашніше — це смерть. 

Ось уже тисячний день війни, я досі живу у своєму рідному місті і сподіваюся на те, що наша українська армія нас захистить. Слава Україні!