Мені 42 роки. Маю дружину і двох дочок. Ми мешкали в Маріуполі. Там жили і мої батьки. Ми з дружиною і дітьми виїхали у перший день війни, а батьки – через рік. З другого до сімнадцятого березня з ними не було зв’язку. Батьки виїжджали через росію, Литву, Польщу. Я зустрів їх на кордоні з Україною. 

Ми виїхали спокійно. Того дня на дорогах було багато автомобілів. Ми понад добу добиралися до Заходу України. Зараз мешкаємо в Одесі. Переїхали сюди, бо тут є філія підприємства, на якому я працював у Маріуполі.

Дуже боляче від того, що наше рідне місто зруйноване. Надіюся, що ЗСУ якнайшвидше проженуть окупантів. Мрію про мирне майбутнє.