Мені 87 років. Я пережила всі війни: в 1941 році, в 2014-му і в 2022-му. Я жила в Сєвєродонецьку. Ударили біля нас, а тут поряд - школа… Метр на метр дірка була. А на другий день почали бомбити. Ми сиділи в підвалах 18 днів. Звідти ми виїхали 10 березня, тому що поряд розірвалося. 

Ми їхали своєю машиною. Пункти пропуску були. Приїхали в Дніпро, там були десять днів, а тоді сюди, на Полтавщину, переїхали та оселилися.

Зараз ми тут знаходимось на квартирі. І досі плачемо. Вдома - своя квартира і все, а тут сидимо у чужій квартирі, платимо гроші. 

Мене підтримують чужі люди, а у селі залишилися сестра і брат. Я тут, а вони померли. Тут у нас була допомога від Попасної, від Фонду Ріната Ахметова.