Я з Поліг, зараз виїхав до Запоріжжя.
24 лютого зранку їхав на роботу, а коли дістався до роботи, там нам сказали, що почалася війна.
Одразу були фінансові труднощі, не вистачало їжі, відключали воду, аптеки були зачинені. Не було де купити медикаментів. Частково їжа, звісно, була. А з водою були проблеми - ми набирали в колодязях, приносили додому. Ну, якось так викручувалися.
Найбільше шокують обстріли: те, що гинуть люди, руйнуються дома. Війна - це взагалі шок.
Виїхати ми вирішили, коли по місту почало прилітати і почали руйнувати будинки. Поїхали до Запоріжжя, тому що недалеко від дому. Дуже хочеться повернутися. Чекаємо на перемогу, щоб можна було повернутися додому.
З рідними ми всі на нервах, переживаємо один за одного. Звісно, на нервовому стані все це негативно відобразилося.
Звісно, все закінчиться нашою перемогою - тут навіть немає сумнівів. А от коли – невідомо. Я б хотів, щоб вже вчора війна закінчилася, щоб повернутися до рідного міста.
Над майбутнім поки що не задумуюся. Ми просто чекаємо на перемогу, а тоді вже буде видно.
