Галайба Богдан, здобувач освіти Лисичанського гірничо-індустріального фахового коледжу

Вчитель, що надихнув на написання есе — Лазарєва Альона Володимирівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

До війни, коли в країні більш-менш було спокійно, я жив у невеличкому промисловому містечку Інгулець, який знаходиться біля міста Кривий Ріг, що на Дніпропетровщині.

Навчався я в Криворізькій гімназії №127, закінчив 6 класів, після чого переїхав на Вінничину.

На мою думку, обставини склалися дуже добре, тому що ми переїхали в центральну Україну ще до початку війни.

Коли 24 лютого 2022 року від батьків я почув слова: «Почалася війна», — я не повірив. Але і в школі, і всюди тільки й були розмови про це.

Деякі наші знайомі ще о 4 ранку виїхали до кордону з Молдовою і в цей же день залишили Україну, хоча в селі було спокійно.

В цей день було багато новин про підриви мостів, наступ російської армії та інше. До нас приїхала моя тітка, яка в той час ще жила в моєму рідному містечку Інгулець.

Вона розповідала, як вони їхали і бачили, як летять і падають ракети, як чутно вибухи і йде дим, як вони стояли в заторах на блокпостах.

Ось так ми зустріли війну. І, дякувати Богу, ми не опинилися під обстрілами і не втратили свою домівку.

За останній рік війни ми втратили нашого близького знайомого — дядька Олексія, який майже рік прослужив у лавах ЗСУ, допомагав носити провізію на бойові точки, надавав медичну допомогу та виносив поранених. Це велика втрата для всієї нашої родини.

Зараз я вже 4 роки мешкаю в спокійному селі Нові Обіходи, Гайсинського району, Вінницької області.

Спокійне воно тому, що знаходиться далеко від міста, біля лісу та річки Південний Буг. Сюди нечутно звуків повітряної тривоги і немає відчуття, що десь в нашій країні йде війна.

Тільки іноді, частіше вночі, пролітають шахеди, ракети та літаки.

Друзів знайти в цьому селі було трошки складно, а коли знайшов — почалася війна і майже всі виїхали за кордон.

Я сподіваюся, що в 2025 році війна закінчиться і настане мир, щоб люди, які покинули свої домівки, могли повернутися до своєї Батьківщини, щоб повернулися мої друзі, щоб вільно можна було подорожувати країною.