Історії, які ви нам довірили
Мешканка Луганська стала свідком бойових дій. Довелося спішно виїжджати й вивозити дітей з-під обстрілу останнім потягом, що відходив із міста. Два місяці жили у знайомих, але все ж сім’я повернулася до Луганська.
2 червня 2014 року від обстрілу загинуло дуже багато жителів Луганська. Усе почалося, коли відбулося захоплення різних структур у місті, коли почалися збройні зіткнення між арміями. Ми всі чули: і нічні обстріли, і денні. І постійно думали, як би врятуватися і як знайти вихід із цієї ситуації, куди нам виїхати чи сховатися.
Коли оголосили про перемир’я 5 вересня 2014 року, ми почали більш-менш нормально жити, змогли повернутися до порівняно мирного життя. До цього два місяці не було жодних комунікацій у місті: світла, води та частково газу, а з вересня життя почало потихеньку налагоджуватися, почали люди до міста повертатися.
Ми теж деякий час перебували не в місті, переїжджали до Мелітополя. Тоді виїхали на останньому потязі з Луганська 21 червня 2014 року. Ми зібралися всією родиною: двоє неповнолітніх дітей, батьки-пенсіонери і я. У нас живуть знайомі в Мелітополі, які погодилися нас прийняти на деякий час. Взяли тільки все найнеобхідніше й поїхали. Думали, що їдемо на тиждень, на два, на місяць – це межа, але ми там прожили два місяці.
Велика частина моїх друзів, знайомих, родичів виїхали з постійного місця проживання в інші міста, деякі навіть в інші країни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
