Кириленко Владислав, учень 9 класу Комунального закладу "Новонадеждинський ліцей Лозівського району Харківської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дрюкова Юлія Володимирівна

Чому бути українцем — це моя суперсила?

А в чому сила кожної людини? Задумуюсь на мить і розумію, що сила в кожного своя. Ти сильний, бо ти живеш, мрієш, дихаєш. А коли ще й маєш мрію, котру ти хочеш здійснити – ти літаєш. У тебе, ніби крила за спиною. Ти – українець, син своєї нації.

І саме зараз у неї нелегкий час, це відчуваєш і усвідомлюєш. Ти подорослішав, ти виріс. І твоє дитинство вже назавжди змінилося.

За тобою сила і дух, віра і незламність тих, хто героїчною стіною стали оберігати життя України, оберігати твоє життя. І ти не маєш схибити, і ти не маєш права підвести тих, хто міць і сила, хто віра і правда. Хто є вся Україна. Я пишаюся, що я – українець.

Я її маленька частинка любові. Я її руки, я її вітер, я її поле, я її колосок. Тихо схиляюся до землі і відчуваю її обійми. Я нахиляюся попити джерельної води – і відчуваю хвиль дотик.

Тут все моє. Я син своєї матері, я син своєї держави. Я – дитя України. Я гордий, що я –українець. Я гордий, бо моя Україна – єдина. Нас гартувала єдність, нас зміцнила воля. Ми вільні, ми справжні, ми цілий світ.

І все, що я можу зробити заради перемоги, все в чому полягає моя допомога – це гарно, сумлінно навчатися, щоб стати гідним громадянином своєї країни.

Я хочу, щоб наша неймовірна країна мала розумну молодь, яка творитиме квітучу державу. Моя Батьківщина – це ти, Україно! Це ти, Україно, держава моя! Ти віра і сила, моя Україна! А я твоє вірне дитя!