Борис Дмитро, учень 8 класу Веселівської гімназії-філії опорного закладу загальної середньої освіти «Торчинський ліцей Торчинської селищної ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Звонковська Наталія Сергіївна

Моя Україна майбутнього

Війна – трагічна сторінка історії українського народу. Тисячі зруйнованих будинків, спалених тіл, закатованих жертв серед руїни. 24 лютого – день, який кардинально змінив наш світогляд та довів, що не можна будувати плани на майбутнє, бо завтра може і не настати. Цінності багатьох людей змінилися, адже війна показала, що куля не поділяє осіб на своїх та чужих, для неї рівні всі. Ті події, про які ми читали в підручниках, повторюються в ХХІ столітті.

Історія не навчила країну-вбивцю цінувати людяність та волелюбство. Українські солдати не змогли б стріляти у немовлят, вагітних жінок, не гвалтували б, не руйнували дитячі садочки, лікарні, пологові будинки.

Солдат – це не лише людина, яка володіє зброєю; це міцна духом особа, наділена світлим розумом та захищає рідну Батьківщину від ворога. Війна показала нам, що життя не купиш та не повернеш за гроші.

Моя люба Україна обов’язково здобуде Перемогу, адже наші Герої показують щодня  всьому світу приклад для наслідування – ціною власних життів вони боряться за мирне небо! Українські захисники не побоялися кинути виклик смерті та впевнено крокують до омріяного миру.

Дякуємо Героям за кожен новий день, за можливість жити, навчатися та розвиватися. Ми вдячні тим, хто проводить дні та ночі в холодних окопах, поки ми спимо в теплих оселях. Дякуємо тим, хто оберігає наш сон, рятує наші життя, ризикуючи власним. Хай кожна матір, дочка, дружина, сестра дочекається своїх захисників живими.

Завдяки патріотизму та працьовитості українських жінок, захисники отримують смачну їжу, мають теплі шкарпетки, отримують необхідні речі для повноцінного існування на фронті.

Потрібно не забувати бути людяними і робити те, що наближає Перемогу – допомагати Героям, донатити, добре навчатися у школі, підтримувати оточуючих та бути милосердним.

Хочеться провести паралель між словами Ліни Костенко та реаліями сучасного життя: «Історії ж бо пишуть на столі, ми ж пишем кров’ю на своїй землі».

Вислів поетеси підкреслює найголовнішу рису українського народу – боротьба за майбутнє країни дорогою ціною, незважаючи на смерть. Саме так, завдяки патріотизму та бойовому духові громадян в нас є демократична Україна. Ми маємо змогу пишатися нашими захисниками. Ми щасливі, що маємо опору та захист. Завдяки Героям, відбудовуємо міста, змагаємося за право бути вільними в рідному краю та наближаємо довгоочікувану Перемогу!

Скільки часу має пройти, щоб загоїлися душевні рани, щоб Україна піднялася з руїни, щоб більше ніколи не було війни? Звичайно, Перемога обов’язково настане і Україна виграє цей бій. Бій, ціною власного життя. Свобода, яка окриляє та відкриває друге дихання.

Висловлюємо подяку всім українським солдатам, які захищають Батьківщину від ворога, бажаємо Вам сили вистояти в боротьбі за свободу та суверенітет рідного краю! Наша шана загиблим захисникам! Герої не вмирають, вони живуть доти, поки ми пам’ятаємо про них. Ви назавжди залишитеся в наших серцях та в молитвах.

Моя кохана Україна перебуває в стані війни. Ми віримо, що Божа ласка та молитви допоможуть нашим захисникам якнайшвидше виграти бій.

Наша Вітчизна скоро співатиме пісні про Перемогу над росією, буде танцювати і сміятися. Кожен день навчає нас бути мудрими, цінувати спокій, насолоджуватися тишею і захоплюватися силою духу української армії.

На завершення хочеться узагальнити словами із пісні «Ми не забудемо! І вже не пробачимо! Ціною життя за країну заплачено!» Країна-агресор має зрозуміти, що Україна – це самостійна держава, яку ніхто не здолає, бо вона вистояла в ті часи, коли не було потужної зброї і коли не мала гідної підтримки.

Незабаром буде свято – Перемога. Будемо відзначати всі: одні люди на землі, а дехто – на небесах спостерігатиме за щасливим завершенням жахливої війни. Хай Бог оберігає Україну та дорогих солдатів! Наша країна – сильна духом, наші Герої – міцні, мов граніт. Наша наступна зупинка – мир і свобода.