Хринюк Галина Василівна, вчитель, Горохівський ліцей № 1 імені І.Я.Франка 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Минає 1000 днів війни, і це більше ніж просто часовий відрізок. Це час, який став випробуванням для кожного з нас. Це час, коли ми, як суспільство, як нація, змушені були переосмислити своє існування, свої цінності, свої мрії. І, як вчитель, я бачу, наскільки ці 1000 днів змінили наших дітей, нашу молодь, їхні прагнення і світогляд. Якщо раніше головними турботами учнів були оцінки, контрольні роботи , то зараз їхні думки охоплюють набагато ширші й складніші питання. Що буде далі? Коли настане мир? Чи повернуться їхні батьки з фронту?

Усе це змінило пріоритети, але разом із тим розкрило нову глибину їхніх характерів. Вони стали більш зрілими, відповідальними і сильними.

Пам'ятаю день, коли у класі ми обговорювали тему війни та миру. Один з моїх учнів підняв руку і сказав: «Мир — це найцінніше, що ми можемо мати». І в цей момент я зрозуміла, наскільки важливими стали ці прості слова для них. Мир, який раніше сприймався як щось дане, тепер став найголовнішою мрією кожного з них.

Ці 1000 днів не лише про жорстокість і втрати, але і про надію. Війна навчила нас бути вдячними за те, що маємо, і вірити у краще.

І я щиро вірю, що найбільша сила української молоді полягає у їхньому бажанні жити, створювати і вірити у майбутнє, навіть попри війну. Як вчитель, я горда за наших дітей. Вони не тільки продовжують вчитися, але й активно допомагають іншим, підтримують свої родини, волонтерять. Ці діти вже не просто учні, вони — майбутні будівельники нашої держави. Вони вірять у те, що зможуть змінити світ на краще, що їхня країна варта майбутнього без війни, без страху і болю.

Їхня сила духу вражає. Молодь не лише знаходить у собі сили долати труднощі, але й продовжує мріяти.

У цих важких умовах вони все одно шукають світло, продовжують розвиватися, планувати своє життя і дбати про своє майбутнє. Вони вчаться, попри всі обмеження. Вони мріють про мир, вірять у свою країну і у свою здатність змінити її на краще. За ці 1000 днів я зрозуміла, що сила нашої країни — це не лише військова міць, а й сила її молоді. Вони вже зараз готові брати на себе відповідальність, працювати на благо своєї країни і боротися за її майбутнє. У їхніх очах я бачу віру, яка ніколи не зникне, і це дає надію кожному з нас.

Україна переживає складні часи, але я впевнена, що ми вистоїмо. І навіть попри всі жахи війни, наші діти продовжують навчатися, розвиватися, мріяти.

Їхнє прагнення до знань і свободи надихає мене кожного дня. Вони вчать нас всіх, що навіть у найтемніші моменти варто шукати світло. Це світло їхньої віри, їхніх мрій та планів. Саме вони будуть тими, хто відновить країну, хто побудує нову, сильну і незалежну Україну. 1000 днів війни — це виклик, але це також урок для всіх нас. Ми вчимося цінувати мир, бачити силу в молоді і вірити в те, що вони зможуть створити краще майбутнє. Сьогодні вони шукають підтримки та розуміння, а завтра вони стануть тими, хто буде захищати та розвивати нашу країну.