Мені 35 років буде. Є чоловік, двоє дітей. Ми проживаємо в Слов'янську. В перший день війни було страшно і гучно. Ми виїхали у Львів, але вже повернулися додому. І зараз ми вдома. У принципі, чогось аж дуже страшного ми не пережили, бо вчасно вихали. Тільки для дітей було лячно.

Коли милися повернулися, не було газу, світла. На початку було тяжко, а потім усе відновилося, і зараз усе є.

З їжею проблем не було - ми отримали допомогу гуманітарну. 

Хочеться, щоб війна закінчилася. Чоловік без роботи. Дітки навчаються онлайн. У нас були певні психологічні проблеми, але ми намагаємося триматися. Сподіваюся, що майбутнє буде щасливим.