Холопова Дарія 16.02.2009 р.н.

гімназія с.Бруслинів Літинської селищної ради Вінницької області, учениця 8 класу

Вчитель, що надихнув на написання есе - Полянська Наталія Володимирівна, вчитель історії

Чому бути українкою – це моя суперсила

 Я – українка. Народилася й живу в Україні. Всі мої рідні й близькі – українці. Я цим дуже пишаюся і вважаю, що це велика честь бути українкою.

  Наша країна найкраща у всьому світі. Вона знаходиться у самому центрі Європи і є демократичною, і незалежною країною.

    Історія України дуже багата і цікава. Ми маємо давню культуру і звичаї. У нас прекрасний природний ландшафт, теплий і помірно вологий клімат. Найкращим краєвидом України особисто для мене є гори: Карпати і Кримські. В будь – яку пору року вони чудові, а влітку краще побувати на Чорному або Азовському морі.

  Я ніколи не могла і не зможу зрозуміти тих людей, що змінюють країну, де живуть, на місце за кордоном, де їм, начебто, краще, ніж на Батьківщині. Така поведінка каже про те, що вони можуть зрадити рідну країну, а це одне й те саме, що зрадити свою родину. Бувають випадки, коли в людини є необхідна потреба виїхати з рідних місць через певні життєві обставини, та попри все,  навіть живучи на території іншої держави, можуть бути патріотами.

  Мені дуже подобається наша милозвучна , солов’їна мова, а особливо, коли нею співають – аж за душу бере! Наша мова – найспівучіша в цілому світі! Жодна з мов не зрівняється з українською і жодна немає стільки пісень, скільки є у нашого народу!

   Отже, розмовляти  українською, мислити українською , писати і співати українською дуже  красиво! А ще – дуже актуально в час, коли наш народ вкотре змушений доводити свою національну та культурну ідентичність! Коли ми в черговий раз виборюємо вільне право жити і працювати на власній землі! Коли за українську мову вбивають…

  Я думаю, що любов до своєї Батьківщини є найкращим, що може бути в серці людини. Для цього потрібно спілкуватися рідною мовою, нею думати і мріяти, робити все для того, щоб розквітало все навкруги , до чого доторкнеться дбайлива рука українця! 

  Ніколи в житті не можна забувати, де ти народився, поважати традиції, культуру. З материним молоком вбирати українськість і пам’ятати свої корені, вивчати історію і намагатися не допустити повторення жахливих сторінок  в майбутньому!

  Я щаслива, що народилася саме в Україні серед багатющої природи, неймовірних краєвидів , талановитих та працелюбних людей, сміливої, хоч часом і дуже трагічної, історії. Хоча випало мені жити у дуже складні часи, коли російський чобіт плюндрує мою землю…

 Зараз мені чотирнадцять і все, що я можу зробити для перемоги України над загарбницькою росією – це донати на ЗСУ,  власноруч виготовлені янголи та ляльки – мотанки, які відправляю хлопцям на передову. А ще – я стараюсь гарно навчатися, щоб мати гарні знання і в майбутньому застосувати їх на відбудову неньки – України. 

  В Україні є багато видатних і талановитих людей, які  працюють в різних сферах: поети розвивають літературу, вчені – науку, митці – культуру. Ще у наш час є волонтери, які підтримують Збройні Сили України! 

 Отже, я пишаюся тим, що народилася в Україні і це наповнює моє серце почуттям гордості та причетності до творення нової історії. Пишаюся тим, що я є частинкою великої незалежної нації незламних і вільних людей.

  Бути українкою – це суперсила, це те, що зі мною завжди, де б я не була!