Війна мене застала в місті Слов’янську, я тут так і живу. Мені 75 років. 24 лютого рівно о четвертій ранку пролунав потужний вибух. Ми ввімкнули телебачення, ось так і зрозуміли, що почалася війна. 

Як таке можливо? Як вони могли на нас напасти? Стільки рідних там, знайомих у всіх! Як можна так над нами знущатися?

З міста я не виїжджала, весь час - тут. Доця моя живе на окупованій території. Бувало різне: і води не було, і газу. Готували на електроплитках. Як води не стало, то ми у дворі скооперувалися і криницю зробили. Як можемо, так і виживаємо. Сусіди допомагають. Багато людей із міста виїхали, але вже й багато повернулися.

Якось я сама сиділа, думала, і мені наче в голові хтось сказав, що війна закінчиться 24 лютого 2024 року. Може, це просто я хочу, щоб це сталося якнайшвидше. Я дуже люблю Україну, і мені дуже хотілося б миру. Я дуже хотіла б, щоб до мене приїхали мої діти і онуки. Я б їх обійняла, а тоді вже можна й помирати.