Я шахтар і двічі переселенець. Перший раз я переселився до Маріуполя із Сніжного. Це місто шахтарів, я працював 17 років під землею. Тепер я у Запоріжжі. У Маріуполі втратив щойно придбаний дім. 

У перший день повномасштабної війни я їхав на роботу на Азовсталь. На зупинці мені хлопці сказали, що почалася війна, показали в телефоні новини. До кінця робочого дня не відпрацювали - начальник відправив нас додому. 

Найбільше дошкуляли відсутність їжі і холод. Спочатку магазини працювали, а потім усі зачинились. Люди жили у підвалах, ходили по воду під обстрілами. Тиждень прожили на картоплі. 

Найбільше шокувала сама війна. Обстріли мирних будинків, які були все ближче і ближче. 

Ми дізнались, що є виїзд, і 15 березня виїхали у бік Бердянська. Були проблеми з бензином - ледве його дістали. Вивезли з собою кота. Він з нами у підвалі просидів. 

Вражає людська підтримка. Коли допомагають абсолютно чужі люди, це дуже приємно. 

Ми виїхали до Запоріжжя. Тепер мешкаємо у гуртожитку. Працюємо на Запоріжсталі. 

Буде робота і зарплата - будемо жити. Якщо наша доблесна армія звільнить Маріуполь, будемо повертатися туди. Будинок наш не повністю розбитий: стіни продірявлені, дах пошкоджений. Ще й сусіди помародерили: винесли все звідти. Його заливають дощі. Але все це можна поправити. Головне - щоб був мирний український Маріуполь.