Білоус Артем, БЕ 24 група, ВСП "КІФК ЦНТУ"

Вчитель, що надихнув на написання — Малага Тетяна Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Пройшло вже 1000 днів війни, і за цей час Україна та українці змінилися. Кожен із нас веде свій власний фронт – хтось на передовій, хтось у тилу, але ми всі разом боремося за нашу незалежність. Для мене ці дні стали часом переосмислення, дорослішання та нових викликів.

Моя родина завжди була дуже згуртованою, і війна тільки зміцнила ці стосунки. Важко було залишити рідний дім, але ми знали, що це необхідно заради нашої безпеки. Ми переїхали у нове місце, яке стало для нас тимчасовим прихистком, але 

в душі я завжди відчуваю зв'язок із рідним містом, яке тепер на лінії фронту.

Під час війни я навчився цінувати прості речі, які раніше здавалися буденними. Наприклад, можливість прокинутися у власному ліжку, піти до школи, побачити друзів чи просто провести час на природі.

Війна відібрала у нас спокій, але дала глибше розуміння того, що дійсно важливо.

Ці дні також стали викликом для мого навчання. У новому місці я почав відвідувати коледж, де вивчаю економіку. 

Навчання у воєнний час – це непросте завдання, але воно навчило мене бути дисциплінованим і не здаватися навіть у найскладніші моменти.

Окрім цього, я стараюся підтримувати своє здоров'я та займатися спортом, що допомагає мені зберігати моральний дух.

Дуже важливими для мене стали люди, які оточують мене в цей час. Моя родина, друзі, вчителі – усі вони допомагають триматися на плаву. Я бачу, як люди об’єднуються та підтримують одне одного, і це дає надію на краще майбутнє. Ми сильні разом, і наша єдність робить нас непереможними.

1000 днів війни – це не просто цифра, це тисячі історій про сміливість, силу духу і нескореність.

Моя історія – це історія одного з мільйонів українців, які вірять у нашу перемогу і продовжують йти вперед попри всі труднощі. Кожен день – це крок до свободи, і я впевнений, що скоро ми побачимо мир у нашій країні.