Моя донька захоплюється плаванням, вивчає англійську мову та займається пол-денсом. У вільний час вона любить тренуватися, розвивати свої здібності, спілкуватися з друзями й постійно відкривати для себе щось нове. Саме спорт і творчість допомагають їй хоча б ненадовго забути про війну та відчути себе сильною.

Найбільша її мрія - подорожувати світом, побачити нові міста й країни, знайомитися з різними культурами та наповнювати життя яскравими враженнями.

Найбільше доньку надихають активність, танці, творчість і можливість навчатися новому. Вона дуже любить рухатися, малювати та виступати. Водночас після пережитого вона дуже болісно реагує на гучні звуки, адже вони щоразу повертають її до страшних спогадів.

Після початку повномасштабної війни ми залишилися в Харкові. Відтоді наше життя повністю змінилося. Постійні обстріли, вибухи та сирени стали частиною кожного дня. Родина втратила фінансову стабільність, заробітки значно зменшилися, а ціни стрімко зросли. Ми навчилися жити між повітряними тривогами, швидко ховатися в укриттях і цінувати кожну тиху хвилину. Війна зробила нас більш тривожними та обережними, але водночас навчила ще сильніше підтримувати одне одного.

Моя донька пережила події, які назавжди змінили її. Вона неодноразово прокидалася серед ночі від вибухів. Одного разу над нашим будинком дуже низько пролетів винищувач, і ми на власні очі побачили пуск ракети. Здавалося, що вона летить просто в нас. Ми сховалися в коридорі, міцно притиснулися одне до одного й були впевнені, що це наші останні хвилини.

На щастя, ракета влучила в інший будинок. Але тоді ми цього ще не знали. Ми сиділи разом і прощалися з життям. Той день назавжди залишився в нашій пам'яті. Відтоді донька живе з постійною тривогою, лякається гучних звуків і швидко емоційно виснажується. Найбільше я хочу, щоб вона більше ніколи не боялася дивитися в небо, могла спокійно навчатися, подорожувати, танцювати й просто бути щасливою дитиною.