Історію подано мовою оригіналу

Живемо ми в Миколаївській області. В перший день війни були вдома. Ми й у війну тут були, не виїжджали. Не могли повірити, що війна. Нам сказали, що Каховку захопили, але ми не могли повірити, поки не побачили по телевізору.

Шокувало те, що в нас у селі люди були «хороші». Щось не сподобалося – і здали нас. 

Приїхали росіяни, забрали сина і чоловіка, тримали два дні. Позабирали телефони, але потім відпустили. 

А так – ми й ховалися, і бігали шукати, де б подзвонити, і телефони ховали. Я свій телефон зберегла. Нічого. Вижили - і слава Богу. У нас тільки світла не було. Ми купували сонячні батареї - так рятувалися.

Зворушило, коли нас звільнили. Мені вже якось спокійніше. Раніше трусилася, а зараз уже немає великої тривоги, легше стало. Все одно страшно, але не так, як було тоді.

Хочеться, щоб скоріше війна закінчилася, щоб усі повернулися живі та здорові. Хочеться зустрітися з усіма.