Андрусенко Анна, 1 курс, Відокремлений структурний підрозділ «Полтавський фаховий коледж Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Халіман Оксана Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни, тисяча скорботних днів, тисяча днів надії на перемогу, тисяча днів обережності та небезпеки. Мені п’ятнадцять років, і майже три роки з них я живу у війні. Майже три роки тому вранці батьки розбудили мене страшними та невідомими мені на той час словами: «Почалася війна».

Я навіть уявити не могла, що очікує мене далі: евакуація, розлука з рідними, вибухи, жахливі новини та багато обірваних життів і понівечених доль.

24 лютого 2022 року територіально сусідня країна, яка себе позиціонувала себе як братня, зробила підступний крок, росія розпочала війну проти України. Розпочалися бойові дії на території нашої незалежної держави. Уже майже три роки українці пліч-о-пліч боронять рідну землю. Тисячі й тисячі матерів проводжають своїх синів та доньок у найгарячіші точки країни.

Мільйони молитв щосекундно летять до неба, аби Господь допоміг українцям звільнити свою землю від окупанта та одержати перемогу над злом, яке окутало нашу землю.

На сьогоднішній день, на мою думку, кожен від малого й до старого може й зобов’язаний зробити свій внесок у найважливіше завдання українського народу. Ми ще не можемо взяти до рук зброю, проте ми повинні підтримувати захисників, допомагати волонтерським організаціям і просто всередині себе плекати патріотизм, любов та повагу до рідної землі та до кожного й кожної, завдяки кому я зараз маю змогу тримати в руці олівець та писати на білому папері слова вдячності та безмежної подяки захисникам та захисницям моєї рідної України.