Я живу в місті Донецьку, і ось уже п'ять років у моєму місті війна.

Дякую моїм батькам за те, що я не відчула біль війни, і в липні 2014 року ми поїхали в інше місто – Маріуполь.

Липень 2014-го мені запам'ятається надовго як подія болю війни, страждань людей і розгубленості.

Ми розгублено збирали речі в наволочки, у сумки, тому що бомбили. Було дуже страшно.

Уже в наприкінці 2015-го ми повернулися додому в надії на те, що все закінчилося. У той момент усе тільки починалося і триває вже п'ять років. Я сподіваюся, що це колись закінчиться і буде мир.