«Ми прокинулися і зрозуміли, що все змінилося»

Мешканка Валуйського Вікторія Бурімова з теплотою згадує, яким було життя її сім'ї до війни. Жінка сумує за спокоєм і втомилася здригатися під час грози, тому мріє забути все, що було останні сім років, і повернутися в останній щасливий 2013 рік.

До війни ми мали прекрасне, стабільне життя, ми були забезпечені матеріально. Їздили на відпочинок, заробляли, діти навчалися, у нас було все чудово. Лікарня була, освіта.

Ми нікуди не переїжджали, були тут і під час перших обстрілів. Пам'ятаю, 13 червня 2014 року бомбили. О 4-й годині ранку ми прокинулися і зрозуміли, що все змінилося. Неподалік у селі живе моя свекруха. Обидва наші будинки вціліли. До нас, звісно, був приліт. До сина в спальню залетів снаряд, вікно заклеїли, але будинок стоїть цілий.

Хочеться забути про все, що відбувалося останні сім років. Хочу жити так, як я жила до 2013 року і прокидатися не від вибухів. А якщо гримить, то розуміти, що десь пройшла гроза, що я живу у мирній країні. Хочу проводити відпустку не там, де можна чи де нам вказують, а де хочу. Щоб працювали лікарні, як раніше. Мрію повернутися у 2013 рік.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/