Я з Миколаєва, мені 36 років, маю сина. Перший день війни був жахливим: ми прокинулися від вибухів, злякалися, не розуміли, що відбувається. Найбільше нас лякали ракети.

Ми не зразу виїхали, а через пів року. Найбільші труднощі пов’язані з пошуком житла. Були складнощі з харчуванням, бо у магазинах нічого не було. 

Майже всією родиною ми виїхали на Одещину. І мама теж. Дім там покинули. Сестра поїхала за кордон. Я познайомилася з новими людьми, які допомагали, не відмовляли мені ні в чому. Була підтримка.

Мені хочеться просто мирного життя.