Мені 63 роки, проживаю з чоловіком, діти вже дорослі. Проживаємо ми в місті Добропілля.
В перший день війни я відчувала повний розпач. І не вірилося, що таке може бути в 21 столітті.
Шокував напад на мирне населення і те, що ракети літали.
Коли магазини зачинилися, ми евакуювались на Черкащину, а потім повернулися додому. Нас військові вивозили, ми їх попросили. І соціальні робітники допомагали нам сильно.
Я стараюсь навіть в поганому бачити хороше. Бо по-іншому може просто дах поїхати.
Хочеться гарного майбутнього, але мені здається, що буде дуже важко, буде економічна криза. Ну головне, щоб була перемога.
