Шкабура Ангеліна, 11 клас, Петропавлівський ліцей № 2

Вчитель, що надихнув на написання есе - Білошапка Лариса Володимирівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ранок 24 лютого 2022 змінив в моєму житті все. Той день закарбувався у моїй пам’яті назавжди, це неможливо забути та пробачити. 6 ранку, прокинулась я з думками: « Сьогодні контрольна з хімії, от би не піти в школу». У кімнату забігає мама зі словами: «Почалась війна, збираємо усе найнеобхідніше та чекаємо новин». Увімкнули телевізор та з завмиранням серця почали слухати новини. Перше, що я почула було звернення президента до громадян України, з проханням не панікувати та берегти себе.

Потім цілий день в очікуваннях, ввечері дзвінок від сестри, яка каже : «Якщо війна триватиме більше двох тижнів, то ви їдете до мене у Київ»

І так промайнуло два тижні. Мама з сестрою говорять по телефону і обговорюють те, як росіяни зайшли в Ірпінь, Бучу та Гостомель, а це недалеко від Києва. Переїзд довелось відкласти. 10 квітня, на мамин день народження ми збираємо речі у валізу, а вже через 2 дні ми виїжджаємо, тато проводить нас до вокзалу, міцно обіймає та говорить, як він нас любить.

Ми поїхали невідомо наскільки.

Я з мамою гуляла по Дніпру, в очікуванні прибуття потягу на Київ, і тут ми проходимо мимо магазину для рукоділля і я прошу маму купити мені трохи бісеру, щоб було не так сумно у сестри вдома. От з цього все і почалося. Потяг Запоріжжя-Київ у той день затримали на 2 години, через обстріли, але діватись було нікуди. Ми чекали.

8 годин дороги, і ми нарешті в Києві, нас зустріла сестра зі своїм хлопцем і ми поїхали до них.

Сходили в душ, поснідали, розібрали речі та сіли поговорити. Показую сестрі свій новий бісер, та той, що я взяла з собою з дому. Її я знаю дуже добре, тому коли я побачила її обличчя, то одразу зрозуміла, що у неї є якась ідея. І я запитую : « Оленко, ну що ти вже придумала?». "Може почнеш робити патріотичні прикраси з бісеру, адже у тебе дуже добре виходить плести звичайні, а тут ще й можна їх продавати, а зароблені гроші кидати у фонди, на ЗСУ, в різні притулки для тваринок?"-каже сестра.

Я підтримала цю ідею, і вже за 2 тижні у мене почали замовляти прикраси з усіх куточків України, я активно почала викладати їх усюди де тільки можливо, аби заробити гроші на допомогу тим, кому це дійсно потрібно.

Далі вже  допомагала  притулкам для тваринок у Бучі та Ірпені. Таким чином, дуже багато людей долучилося до допомоги тваринкам, котрі виїздили з гарячих точок, щоб була змога їх вилікувати, нагодувати та купити іграшки, для братів наших менших.

Саме той переломний день 24 лютого вніс свої корективи у життя багатьох українців, але ми не здаємось, адже наша нація – найсильніша.