Мене звати Оксана Анатоліївна. Війна змінила все наше життя, ми з початку вторгнення були в окупації більше 3 місяців, вирішили виїхати, це страшний і складний момент нашого життя, на сьогоднішній день ми так і не повернулися додому, бо Херсон обстрілюють кожного дня. Діти навчаються онлайн. Втратили все після підриву Каховської ГЕС. Бо житло затопило. Батьки ще й досі на окупованій території.  

24 лютого 2022 року. Спочатку перші хвилини шоку, а потім побачили з вікна, як горить аеропорт, почали збирати документи та одяг і трохи їжі, та поїхали до батьків , бо в них будинок і підвал є. Повідомили доньці, що потрібно швидко збиратися, вона була спочатку розгублена , а потім почала плакати. 

Страх та невідомість були в перші дні за дітей та батьків. Коли були на окупованій території, то представники РФ забирали їжу, медикаменти. Було в магазинах дуже мало їжі для продажу та продавали лише по 1 шт, чергу вистоювали від 6 до 12 годин. 

Найстрашніший день - 10 травня 2022 року, коли ми покидали окуповану територію, тоді ми ночували в полі з дітьми біля блокпостів, де постійно їздила спецтехніка і коли вони дозволили нам проїхати, то розстріляли нашу колону, ми їхали через заміновані поля та міст, який був ними замінований. 

Дитина, вона більш замкнена, не хотіла спілкуватися з однолітками. Справляємся поки без спеціалістів, записали на кружки, познайомилась з подругою.