У вересні 2014 року я і моя сім'я виїхали зі свого села, тому що там дуже сильно стріляли. Коли ми їхали в інше місто, дорогою побачили сім гармат, які були спрямовані в наш бік. Цей момент я запам'ятала найбільше.

Ми з мамою та сестрою переїхали жити до Маріуполя. Через рік, вранці о 06:20 почали дуже сильно стріляти. Один снаряд прилетів у будинок нашої сусідки, щойно вона виїхала на роботу.

У нашому селі постраждали двоє діток, це були мої найкращі друзі.

Мої рідні займаються полями. Коли тато обробляв поле, йому зателефонував дідусь і сказав їхати, відвозити людей. Щойно поїхав мій тато, на наше поле впав снаряд.

Щоразу, коли мій тато їздить на поле, я дуже за нього боюся.