Ми тут живемо на межі Херсонської Миколаївської області, у нас якраз кордон. Вранці по нас уже почали стріляти. Бомбили аеродром в місті, і ми одразу зрозуміли, що почалася серйозна війна. Дітей я забрав сюди з міста. Ми сиділи тут місяць, терпіли, в підвалі жили. 

Коли почали по нас гатити, у нас хати горіти почали - ми на лінії вогню були. 

А потім уже в дітей істерика почалась, то прийшлось вивозити їх. Внучку і дочку ми вивезли на захід України і повернулись із жінкою. Ми тут всю війну пережили: і обстріли, і в дворі літало, побило і хату нам - все було.

Нам добре допомагали гуманітаркою, продуктами - чим могли. І від Ріната Ахметова ми получали гуманітарку. Світла часто не було тижнями. Зв’язку, інтернету - нічого не було. Отаке ми пережили. 

Я захворів на онкохворобу, переніс тяжку операцію.

Хочу перемоги і вірю у вільну Україну.