Васимчук Катерина, 9 клас
Рисвянська гімназія Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Веремчук Таїса Миколаївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я народилася і живу в Україні. Безмежно люблю свою рідну країну, красу природи, чарівну пісню. Бути українкою – це не просто бути людиною слова, а й діла. Від народження разом з мовою, теплом материнських рук, запахами квітів й трав, безмежними лісами й полями ми вбираємо в себе всю красу почуттів і найкращих людських рис, вбираємо сам дух народу, до якого належимо. Наш обов’язок – старанно навчатися, а ще - любити та поважати наш народ, націю, допомагати людям, які боронять рідну країну та наше життя. Адже саме вони сьогодні відстоюють наше майбутнє, нашу незалежність.

«Ні в погоду, ні в негоду» не зломить його дух. Українці – щирі, доброзичливі, горді, талановиті, терплячі люди, які тримаються завжди разом. Ми велика сім’я, дружно стоїмо один за одного, і ми той народ, який ніколи не зникне. Ми будемо боротися за нашу перемогу над ворогом, за Україну-неньку.

Історія українського народу – це постійна присутність на нашій землі супротивників, кожен з яких хотів взяти по шматку землі для себе. Вороги знущалися над людьми, прагнули українську мову витіснити, робили все можливе, щоб знищити мій народ. Але в них нічого не вийшло і не вийде, бо ми одна нація, одна родина, а разом – сила.

З давніх-давен народ наш боровся, а зараз боремося й ми за право зватися українцями. І ненароком зринають думки в моїй голові: «Чому так? Чому вороги зазіхають на наші землі? Чому розпочалася війна в моїй країні і досі триває?» Важко знайти відповіді на всі запитання. Але я знаю точно, що ми мирний народ, який не бажав зла нікому, а прагнув змінити життя на краще. Поважати батьків, старших людей, підтримувати дружні відносини з європейськими країнами, гостинність, працьовитість, доброта, справедливість – усе це про нас, про українців. Ми незламні, сильні, незалежні.

24 лютого 2022 року…День, коли ми не пішли до школи, а почули страшну новину: війна…Ми зрозуміли, що таке страх, втрати, звуки сирени, ворожі ракети, які летять над головою і несуть смерть… Сталося велике лихо. Жорстока путінська орда руйнує нашу Батьківщину. На її захист стали сміливі сини і доньки України. Ангели-охоронці – так звуть наших воїнів. Вони сміливі, мужні, відважні, мудрі, чесні та сильні, і ми пишаємося нашими захисниками. Стійкість та незламність українців сьогодні захоплюють весь світ.

Україна палає, Україна горить. Лунають сигнали повітряної тривоги, чути вибухи, розбиті багатоповерхівки, школи, лікарні та дитячі садочки. Вороги нікого не жаліють, навіть дітей.

Ці нелюди бездушні й безсердечні, таким немає місця на цім світі, вони обов’язково будуть знищені. І справдяться слова українського пророка Тараса Шевченка:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…

Збройний конфлікт – це не лише військові операції на полі бою за участю військових. Під обстріли потрапляють і цивільні люди. Вони вимушені покидати свої будинки, сім’ї, тікати, щоб діти не бачили цього страхіття. Такі зовнішньо переміщені діти навчаються в нашій школі вже другий рік. Приїхали вони з Чорнобаївки: хлопчик і двоє дівчаток. Війна торкнулася кожної української родини, стала частиною нашого життя, а перемога – спільною метою.

Ми – українці. Наша любов до Батьківщини за останній час зросла до неймовірних розмірів. Дякуючи незламному духу наших воїнів, ми маємо змогу навчатися. Хоча, звісно, бувають тривоги, ми перебуваємо в укритті.

І коли в моїх руках опиняється гітара, співаємо патріотичних пісень, як «Ой у лузі червона калина, «Біля тополі», «Червона рута», «Українська лють», «Нашим героям», які підхоплюють інші діти. Хоча ми ще діти, але вже патріоти.

Крім навчання, ми організовуємо ярмарки на підтримку ЗСУ: випікаємо та продаємо різні смаколики, беремо участь в акції «Шкарпетки для Перемоги». А ще – даруємо малюнка, обереги, пишемо листи нашим захисникам. Ніяка сила нас не знищить, не зламає, бо ми сильні. Нехай Господь оберігає наших захисників, благословить найшвидшим поверненням на рідну землю тих, хто зараз страждає в полоні.

Ми – українці, жили і будем жити. Перемога є спільною метою нашого народу. Ми переможемо й на нашій землі запанує мир і добробут!