Галєвко Артем, учень 8 класу Комунального закладу "Верхньоінгульський ліцей" Кетрисанівської сільської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе - Сапожник Любов Василівна
Моя Україна майбутнього
Україна! Рідна та священна земля наша! У неповторній красі вона завжди поставала перед світом, як втілена мрія борців за свободу і щастя українського народу.
Кожну хвилю і кожну днину
Гріє душу України ім’я.
Ясночола, чарівна, єдина,
Україна прекрасна моя.
Здавна наш народ славився працьовитістю, співучістю, дотепністю, а землі наші – родючістю, білими хатами , зеленими садками, тихими водами, ясними зорями, медовими та молочними ріками і чарівною на весь світ народною піснею.
Тому і заздрили українцям, намагаючись спустошити її красу. Багатовікова історія українського народу – це літопис життя народу - великомученика, на долю якого випало досить багато лиха.
Майже кожне століття , як свідчать давні джерела, розпочиналось голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами , чужоземними навалами. Та Україна вистояла. Наші предки залишили по собі історію у назвах вулиць, річок, місцевостей. Історія прихована в усьому, що нас оточує. Я – росинка твоя, Україно! Мабуть, надзвичайно дорога та неоціненна земля твоя. Бо скільки сподвижників закатовано та замордовано в Сибірах і Соловках за твою волю та незалежність.
Саме нам судилася доля жити в такому дивовижно багатому краї, де височать Карпатські гори, де простяглись неосяжні південні степи, де безмежні ліси Полісся і теплі води Чорного моря.
І ось ще одне лихо. Війна. І хто ж знову посягнув на твої багатства?! Ніколи б не подумав. Це братній колишній народ. Йому знадобились наші землі. Ворог запеклий нищить все на своєму шляху: руйнує села і міста, розбиває найцінніші об’єкти, молодих і навіть ні в чому не винних діточок. Та я вірю, що найсміливіші і найсильніші воїни – це українці. Вони нас захищають, вони обов’язково здобудуть Перемогу.
А нам, дітям, треба насамперед добре вчитися, любити свою Україну, обрати улюблену професію, щоб приносити якнайбільше користі для відбудови нашої держави. Ми обов’язково зустрінемо тих, хто повернеться з поля бою. Відбудуємо все зруйноване.
Землі України в майбутньому повинні бути неймовірно родючими, мати добрих господарів, бо українські селяни – це найкращі хлібороби у цілому світі. А земля - мати наша, з огляду на скарби своєї природи, повинна стати найбагатшою державою та найціннішою країною Європи, нагородженою усіма скарбами природи.
Ми не повинні бити себе в груди і запевняти весь світ у своїй любові до Батьківщини, треба своїми вміннями і наполегливою працею довести свою любов.
Тоді Україна вистоїть, переможе, буде державою з великої букви, про яку уже наші нащадки будуть говорити з гордістю, з любов’ю до того куточка, де народились і живуть люди будуть не просто населенням, а патріотами і громадянами України, які робитимуть все для того, щоб всі українці жили в любові, мирі та злагоді. Я вірю в перемогу! Я вірю в щасливе майбутнє твоє, Україно!
Настане переміна… .
У цьому ні найменшого гріха.
І в Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха!
Мир – яке маленьке слово!
Та воно дорожче над усе.
Хай швидше буде перемога.
І голуб миру нам цю звістку принесе.
Мир -це коли нема тривоги,
Коли не летять у небі літаки.
Мир -коли спокійно сплять дорослі
І їх маленькі дітлахи.
Мир -коли є плани на майбутнє
І не думаєш, повернеться тато чи ні!?
Давайте голосно крикнем :
« Ні - проклятій війні»!
Мир -це коли не думаєш
Про смерть у півсні.
Мир -коли сміються діти
І курличуть в небі журавлі .
Мир -коли не плаче за сином згорьована мати.
Коли батьки благословляють наречених до вінця
Коли лунає пісня весела,
Якій немає кінця.
Мир буде, бо його хочуть усі люди.
Буде мир і прекрасне життя!
Вірте і мрію цініть до пуття.