Потапюк Владислава, Фаховий коледж технологій, бізнесу та права ВНУ імені Лесі Українки

Вчитель, що надихнув на написання есе — Чернюк Ірина Любомирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів і 1000 ночей. Цифра, що лягає на душу важким каменем, нагадуючи про масштаб трагедії. 1000 днів, що розділили моє життя на "до" і "після". Наче вчора було мирне життя, наповнене буденними турботами, планами на майбутнє, мріями. А сьогодні, ніби в страшному сні, я прокидаюся в реальність, де будильник замінено звуком сирени, а тишу – громом вибухів.

Я ніби звикла і це нормально. Нормально прокидатися під звуки сирени, шукати укриття, бути готовою до всього. Нормально спати в одязі, щоб у разі потреби швидко вийти на вулицю. Немає часу на роздуми, на сумніви. Є лише життя, що постійно перебуває на межі.

Я живу цим. Кожен день наповнений болем, страхом, невідомістю. Кожен день – це новини про втрати, про руйнування, про героїзм. Ми збираємося разом, намагаючись підтримати одне одного, шукаємо опору в словах, у посмішках. Але й у моменти радості, у моменти спокою все одно пронизує холодна війна тривоги, що не дає забути про реальність.

Я живу тривогою, погрозою. Її відчуваю, коли дивлюся на карту, де позначені червоні цятки. Її відчуваю, коли бачу на обличчях своїх рідних страх, який вони намагаються приховати. Її відчуваю, коли чую новини про загиблих, про зруйновані міста, про дітей, що втратили все. Вона ніби висить у повітрі, невидима, але постійна, що не дає розслабитися, дихати вільно.

1000 днів — це 1000 історій героїзму і мужності.

Це 1000 історій про мужність людей, що відстоюють свою землю, своїх рідних, свої мрії. Це 1000 історій про безмежну доброту, про допомогу, про підтримку, про те, що навіть у найгірших умовах людяність не згасає.

1000 днів — це 1000 історій про втрати і біль. Ми втратили тисячі людей, ми втратили частину себе, частину нашої історії, частину нашої надії. Ми втратили віру в мир, у справедливість. І ця втрата болить, вона не дає забути про війну, не дає спокою.

1000 днів — це 1000 днів, що назавжди змінили моє життя. Я знаю, що ця війна закінчиться.

Ми переможемо. Але я також знаю, що 1000 днів війни залишать на моїй душі глибокі шрами. Ми ніколи не забудемо цю ціну свободи. Ми ніколи не забудемо ці 1000 днів.

1000 днів війни – це не просто цифра, це досвід, що змінив нас усіх.

Це досвід, що навчив нас цінувати життя, цінувати мир, цінувати один одного. Це досвід, що показав нам, на що здатна людина, коли її свобода, її життя, її майбутнє опиняються під загрозою.

І хоча ми ще не знаємо, яким буде майбутнє, ми знаємо одне: ми ніколи не забудемо ці 1000 днів. Ми ніколи не забудемо тих, хто загинув. Ми ніколи не забудемо, хто ми є і за що боремося. 1000 днів війни стали часточкою нашої історії, нашої спільної історії, що ніколи не зникне з пам'яті.