Ганні Сергіївні довелося прожити понад місяць в місті, яке руйнували на очах. Гуманітарну допомогу окупанти не пропускали. Найстрашніше було виїхати, щоб по дорозі не розстріляли, – на кожному російському блокпосту всі машини обшукували, ніхто не знав, чи залишиться він живий чи ні. Героїня ділиться, що зараз все життя помістилося у дві сумки, але вірить, що рано чи пізно, вона зможе повернутись додому.

Ми нікого не просили звільняти нас від життя та житла