Бобрік Анастасія, учениця 10 класу Комунального закладу "Харківський ліцей № 132 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Токаренко Аліна Юріївна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Буття українкою визначає мою особистість. У кожному аспекті життя я відчуваю той особливий глибокий зв'язок, що надає мені суперсилу. Бо українка – це не просто жінка, яка народилася або живе в Україні. Це жінка, яка має у собі силу духу, любов до своєї країни, культури, традицій, мови. Це жінка, яка володіє багатьма талантами, здібностями, навичками. Це жінка, яка не боїться викликів, труднощів, небезпек. Це жінка, яка віддана своїй справі, своїй родині, своєму народу. Пропоную детальніше дослідити мою суперсилу, та в чому вона криється насправді.

Суперсила бути українкою – це симбіоз різних якостей, які формуються під впливом історії, географії, культури, суспільства, особистого досвіду. Це не щось надприродне, але дуже цінне і потрібне.

Ця суперсила проявляється в різних сферах життя: в сім’ї, в навчанні, в державі, в світі. Вона допомагає українкам бути відповідальними, творчими, співчутливими, сміливими, відданими, гідними. Вона дозволяє реалізувати свій потенціал, досягати своїх цілей, змінювати світ на краще. Вона надихає нас на самовдосконалення та саморозвиток. Одним з найвагоміших проявів моєї української суперсили є спадкоємність великого історичного шляху.

В українській історії вражає багатство подвигів, боротьби за свободу, незалежність та невідступність перед випробуваннями. Кобзарі, герої Карпатських повстань, Українські Січові Стрільці, козаки та багато інших постатей, які склали шлях нації, стали не лише прикладами, але й частинами мого духовного спадку. Кожен з них зробив величезний вклад до того, щоб я з гордістю могла сказати: «Я – українка!»

Мова – ще один ключовий елемент моєї суперсили. Українська мова не просто словниковий набір, вона є серцем нашої нації. Солов’їна, квітуча, сонячна, урочиста, невичерпна, милозвучна – і це тільки частина тих епітетів, які я можу застосувати, щоб описати красу нашої мови.

Висловити свої думки, відчуття та емоції рідною мовою – це віддзеркалення того, хто я є. Мова несе в собі магію, що перетворює звичайні слова в заклинання лобові й ніжності, розкриваючи глибину нашої культурної спадщини.

Також Україна – це край, насичений фольклором, обрядами, традиціями та неймовірними красотами. Кожен національний обряд, кожен візерунок на вишиванці – це невичерпне джерело енергії та сили. Святкування традиційних свят стає своєрідним ритуалом, що відокремлює наш народ від всіх інших, роблячи його особливим. Кожен пейзаж передає надзвичайну витонченість та грацію, які перетворюються в суперсилу та наповнюють кожного українця.

На мою думку, найважливіше з суперсили, це те, що я – частина нації, яка завжди стояла і стоїть на захисті своїх прав та гідності. Ми незламні, чуйні, сильні, хоробрі, і головне – незалежні.

Велич і сила українців під час революцій, війн, пригнічень та терорів свідчать про непохитність духу. Завдяки цій суперсилі, яка вирощувалась крізь роки, я така – яка є зараз. Мужня, сильна душею, м’язами та мозками, цілеспрямована, рішуча та незламна. Моя суперсила – це вплив. Вплив на суспільство, його устрій та можливості. Моя суперсила – це приклад. Приклад для інших, який демонструє силу духу, жагу до перемоги, віру в майбутнє. Моя суперсила – це зміна. Зміна світу, яка відбувається за рахунок невичерпного потенціалу, який властивий кожному українцю. Моя суперсила – це розвиток.

Розвиток себе, який забезпечується за допомогою навчання, саморозвитку, самовдосконалення та неймовірної праці над собою та зовнішнім світом. Моя суперсила – це гордість. Гордість за свою країну, яка має багатогранну історію, культуру, талановитий народ, красиву природу, неймовірних незламних людей.

Моя суперсила – це вдячність. Вдячність тим, хто любить, шанує, захищає, прославляє, розвиває та відстоює свою Батьківщину. Українська суперсила  – це не лише моя історія. Вона живе в абсолютно кожному маленькому, дорослому чи ще ненародженому українці.

Буття українкою – це не тільки спадкоємність, а й невичерпне джерело натхнення та сили для впевненого кроку в майбутнє. Буття українкою – це мати суперсилу, яка пов’язуватиме нас крізь міста, країни, континенти та навіть всесвіти.

Ця тема надихнула мене на написання віршованих рядків, якими я хочу закінчити есе:

Є в українців дивна сила

Вона несе нас, наче крила.

І сила та – любов до краю

Найліпшого, я так вважаю.

Є в українців дужа мрія,

Як в серці жінки при надії.

І мрія та – щоб були вільні,

І в цьому всі ми непохильні.

Любіть цю землю та державу,

Бо ж є вона у нас по праву.

Вона розквітне та засяє,

Я ВІРЮ, я це точно знаю!