Я прокинулась від вибухів. Вся земля здригалась від вибухової хвилі. Мені почали телефонувати рідні. Я зрозуміла, що почалося найстрашніше. У селищі почалась паніка. У магазинах – великі черги, банкомати не працювали. 

За тиждень після початку вторгнення у селищі вже неможливо було перебувати. Обстріли не вщухали, що буде далі, ніхто не знав. Я вирішила виїжджати.

В окупації залишались моя мама і мати мого чоловіка, яка згодом померла. Ми не змогли потрапити на її похорон. 

Зараз живемо в Полтавській області. Війна забрала у нас все. Чоловік працює, винаймаємо житло. Я дуже хочу, аби настав мир та Україна перемогла. Тоді зможу поїхати до своєї мами.