Почали летіти ракети, і я зрозуміла, що почалася війна. Я жила в Краматорську. Там обстріли почалися з першого дня війни. Двадцять четвертого лютого бомбили аеродром. У місті було дуже гучно. Найбільше мене шокував сам факт війни.

Обстріл залізничного вокзалу – трагедія для кожного мешканця Краматорська. 

Моя родина роз’їхалась по всьому світові. Я зупинилась в Полтаві. Спочатку жила у рідних, а потім почала винаймати житло. Складно було знайти щось більш-менш комфортне за мої гроші, адже я залишилась без роботи. Зараз я не працюю, повертатись додому поки що страшно. Сподіваюсь, що дуже скоро в Україну повернеться мир.