Я жила за сім кілометрів від Снігурівки. З перших днів війни село було окуповане російськими військами. Всі мешканці залишились без світла, води і газі. Виживали як могли. Рятували запаси продуктів та генератори.
Росіяни тренувались стріляти з танків та артилерії, руйнуючи наші будинки. Я залишалась в селі до останнього. Прильоти снарядів повибивали вікна та двері у моїй хаті.
Я виїжджала на декілька місяців, а після визволення села повернулась додому. Побачила розбите житло, тепер відновлюю, як можу. Вікна поставила. Зараз гостре питання – дах. Води у селищі досі немає, але головне – що у селі немає росіян.
Після Перемоги України я хочу побачити своїх дітей. Сподіваюсь, що село відновлять, бо розбито все – і магазини, і аптеки.
