Ярмак Аліна, 9 клас, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Сарненський професійний аграрний ліцей"

Вчитель, що надихнув на написання есе — Артюх Оксана Павлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна... Скільки болю і страждань у цих 5 літерах. Війна — це організований конфлікт, який ведеться із застосуванням зброї та насильства. Насильство... Яке ж жорстоке насильство переніс український народ з приходом війни на нашу територію.

Війна стала частиною мого життя. 24 лютого 2022 року моє життя розділилося на до і після. Та зима стала початком нового життя для всіх нас. А жити під час війни доволі тяжко.

Я пам’ятаю, коли була ще маленькою, моя бабуся розповідала мені, як вона пережила у своєму дитинстві Другу світову війну. Бабусі було 9 років. Їй довелося пережити страшні і моторошні події. Із розповіді бабусі, найстрашнішою подією для неї став день, коли фашисти зайшли у їхнє село і зігнали всіх людей у церкву, щоб спалити її. Того дня моя бабуся втратила тата. Переживши страшне дитинство, бабуся завжди казала: “Добре жити тепер. Всього вдосталь. Аби не було війни!” Тоді я не розуміла ці слова. А зараз я згадую бабусині слова щодня.

Коли о 3:40 почалася війна, я солодко спала. Але мене розбудила мама і сказала, що почалася війна. Я відчула страх, але щохвилини сподівалася, що це все незабаром скінчиться.

З новин ми зрозуміли: почалася повномасштабна війна на території України. З того дня ми перебуваємо в стані постійного стресу, переживаємо за своє життя та життя наших близьких.

Спочатку ми не розуміли, що відбувається і як жити далі. День змінювала ніч, а ніч змінював день, і так тривало декілька днів. Але одного дня я зрозуміла, що так жити не можна. Читаючи тривожні новини, щосекунди непокоїтися про своє майбутнє, перебувати в стані постійного стресу — все це лише призведе до перевантаження психіки і спричинить емоційну втому.

Оскільки війна стала частиною мого життя, я навчилася жити по-новому.

Вона надихнула мене на думку про те, який внесок я можу зробити у покращення нашого життя, допомогти тим, хто потребує захисту та підтримки. Тому, навчаючись у ліцеї, я беру участь у різних заходах, благодійних акціях, аби пришвидшити нашу перемогу.

Нещодавно я долучилась до благодійної акції “Наділи монетки суперсилою!”. Здала монетки на підтримку українських військових, які постраждали внаслідок бойових дій. А ще разом з дівчатами ми плетемо маскувальні сітки для наших захисників. Щоразу, отримавши маскувальну сітку, наші захисники дякують нам через соціальні мережі. Це настільки зігріває душу, бо моя робота приносить велику користь нашим захисникам і захисницям.

Зараз у нашому ліцеї проходить акція “Ворогам — кришка!”. Ми збираємо кришечки, які можуть повернути бійця до нормального життя.

Кожен день — це новий виклик. Я навчилася цінувати те, що в мене є. Цінувати прості речі: мирне небо, обійми мами, посмішку тата, прогулянки з друзями. Щохвилини дякую незламним і сміливим захисникам України. А щодня, о 9:00, на загальнонаціональній хвилині мовчання, вшановую пам’ять загиблих захисників та мирних жителів України. Тепер я розумію, що життя — це дар, і його потрібно цінувати. Війна навчила мене стресостійкості, витривалості та наголосила на справжніх цінностях для кожного з нас.

Отже, війна — це жахливе явище, що не обходиться без горя та смертей. Людям слід уникати війн і вирішувати питання мирним шляхом, бо жива людина здатна домовитися, а мертвих вже не повернеш.

Коли мене запитають, що таке війна, я без роздумів відповім — це жахіття. Але український народ незламний. Ці моторошні події об’єднали і згуртували нас. Ми обов’язково відстоїмо нашу територіальну цілісність і здобудемо перемогу!