"Ми не можемо загинути у день народження нашої доньки та перекреслити їй її свято на все життя. Я готова померти, але тільки не сьогодні", - говорила Оксана того дня, коли їхній будинок почали дуже обстрілювати.

"Донька зателефонувала о 4 ранку з Харкова. Вона кричала мама, нас бомбять. Що мені робити? Зайшла до інтернету і дізналася, що почалася війна. Бомблять багато міст. Перший тиждень думали, як вивезти доньку з Харкова".

З Маріуполем досвід зіграв злий жарт. Ніхто не думав, що буде так масштабно. 3 березня до будинку Оксани було пряме влучення у торець. Будинок ходив ходуном, посипалися вікна, люди сиділи у тамбурі та молилися