Гусаревич Дарія, учениця 11 класу ліцею №1 м. Хмільник

Вчитель, що надихнув на написання есе - Фесенко Галина Михайлівна

Чому бути українкою це моя суперсила?

Я ще з раннього дитинства захоплювалася  історіями  різних країн. Разом із Дмитром Комаровим та його передачею «Світ навиворіт» віртуально подорожувала різними країнами. І чим більше було подорожей, цікавої інформації про світ я дізнавалася, тим більше було порівнянь із моєї Батьківщиною, з її культурою, історією незламності духу народу. Моя країна найкрасивіша, найбагатогранніша.

Ви тільки подивіться на незвичайні терикони Донбасу, неосяжні степи Херсонщини, величні гори Прикарпаття! Чи є стільки цікавих історичних місць в інших країнах? Мальовнича різноманітна природа, багатство земель, фауна та флора, неймовірна самобутня культура кожного регіону країни – роблять мою Україну неповторною.

А мова! Яка вона милозвучна, багатогранна, неповторна. Вона увібрала в себе незвичайний діалектний відтінок кожного регіону. Недаремно у світі її називають «солов’їною». Але найбільший скарб кожної країни – це її люди. Саме вони є носіями історії, культури, духу,  характеру усієї країни. Так, ми УКРАЇНЦІ - нація незламних, трудолюбивих, вільнодумних, незалежних людей! Зазирнувши в історію України, можна відслідкувати становлення державності, настрої народу, її культурологію, освіченість людей.

Так, моя країна має багату історію та розвинуту культуру. Кожне мальовниче село, затишне містечко, колоритний та гучний мегаполіс має свій характер, свій колір, свій настрій завдяки людям, які там проживають.

Я дуже люблю свою Україну та її людей. Вболіваю за усі перемоги, які здобуває моя країна на світовому плацдармі: чи то в політиці, чи економіці, чи науці, чи спорті. Адже це досягнення мого народу. Коли я чую гімн України, мене переповнює гордість за мою країну.

Коли трапляється лихо в будь-якій країні світу, українці не стоять осторонь, а долучаються допомогою, тому що мій народ має добре, велике співчутливе серце. Ми не можемо стояти осторонь, коли бачимо біль та страждання.

Нашу країну від часу її створення хотіли підпорядкувати, завоювати, підкорити її волю. Але час показав, що це неможливо. Зараз в моїй Україні іде війна. Війна за нашу незалежність. Гинуть молоді сім’ї, діти.  Найкращі люди одягли військовий одяг та стали на захист Батьківщини. Зруйновано історичні пам’ятки, навчальні заклади, будинки простих людей.

Але наша нація згуртувалася. Діє волонтерський рух по всій країні, в якому беруть участь усі: від малої дитини до людини старшого віку.

Наша нація незламна! Так, зараз багато болю, багато крові, але я вірю: українців не зламати. На героїзмі українського народу  навчаються усі народи світу. Я вірю: Україна  переможе і буде процвітаючою країною.

Завдання учнів – навчатися, тому що ми є майбутнім нашої держави. Адже нам відбудовувати країну, піднімати економіку, писати вірші та історію сучасності. Якою стане наша Україна, залежить від нас.

Я – українка. Мої батьки, дідусі та бабусі- українці. Для мене велика честь належати до цього величного народу. І хочу свій твір завершити словами Д. Величка:

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

– Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі? –

Сонце усміхнулося здаля:

– Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де вродився ти!

В цьому моя суперсила!!!