Живемо під постійними вибухами, з вимкненням світла. Ми не маємо спокою і тихих ночей.

24.02.2022 були вдома, 

не могли повірити в те, що бачили власними очима. Цілий день по місту йшли колони танків і БТР.

Це було дуже страшно. Відбувались вуличні бої. Дітям зранку сказали, що розпочалась війна. Під час тривоги сиділи по кутах приміщення, милися тільки після відбою. Після кожної тривоги плакали, бо літали російські літаки і скидали бомби.

Для нас страшний кожен день, бо ми і зараз в зоні бойових дій, нема нормального навчання, діти не спілкуються майже і постійні вибухи.

З гуманітарною катастрофою, на щастя, не стикнулися. Їжу купували про можливості, робили запаси, не голодували, бо я працюю постійно.