Я живу у Миколаївська області, на кордоні з Херсонською. Жили добре, поки не почалася війна. В перший день почули, що «приходи» у нас були, вибухи. Потім зрозуміли, що це війна. 

Коли поруч в селі почали бомбити, стало дуже страшно, і ми з дітьми виїхали. А тільки ми виїхали, на другий день і до нас прилетіло.

На заході України був дядько мого чоловіка, ми туди поїхали. Там люди дуже добре прийняли нас. Ми не очікували, що все так буде добре.

Війна на здоров’я вплинула: у батьків тиск підіймається. Звісно, нам важко, але за батьками і дітьми потрібно доглядати, тому ми тримаємося.

Хочеться, щоб більше ніколи не було війни, щоб наші діти більше з таким не стикалися, тому що це дуже страшно.