Я з Гуляйполя, мені 63 роки. Була вдома. Прокинулася зранку поратися по господарству - і почула вибухи. Потім сусіди сказали, що бачили по телевізору, що на Україну напала росія.

Найважче було те, що ми два тижні сиділи в погребі. Під «Гради» попали, були дуже перелякані. Була велика паніка. Не знали, що робити. Дуже було страшно. Я хоч і пожила вже, але хотіла б ще пожити.

Трошки посиділа під обстрілами і виїхала. Таких якихось складнощів не було - в кінці березня нас вивезли автобусами евакуаційними в супроводі поліцейських. А там зустріли нас. Ми виїхали, діти виїхали. Зараз всі разом в Запоріжжі, бо не хочеться їхати далеко від дому.  

Ми один раз навідувалися додому, але знову попали під «Гради», і тепер не їздимо туди. 

Віримо в ЗСУ, віримо в наших хлопців і дівчат. Просто віримо і чекаємо, віримо в нашу перемогу.