Життя стало дуже скрутним, можна сказати, в усіх напрямках. У дітей майже немає спілкування, навчання проходить дистанційно. Заклади для розвитку та відпочинку дітей у нашому регіоні не працюють.

На початку війни ми були вдома. Було страшно, нас охопила паніка, але з часом довелося звикати до цих жахливих подій. Ми спокійно пояснили дітям, що таке стан війни, багато говорили про можливі різні ситуації. Діти слухали і відреагували більш-менш спокійно.

Ми постійно чуємо вибухи й обстріли. Коли неподалік нашого селища був приліт, стало дуже страшно всім. Під час війни психологічний стан майже у кожної людини похитнувся.

Допомогу ми періодично отримуємо.