Шевчук Тетяна, 16 років

Боблівський ліцей ім. О. С. Панасюка, Волинська область, Ковельський р-н, Турійська селищна  рада

Учениця 11 класу

Вчитель, що надихнув на написання есе - вчитель зарубіжної літератури Кривенко Марина Віталіївна

Есе на тему «Чому бути українкою – це моя супер сила?»

Я – українка! «І що?» може сказати хтось… А я відчуваю невимовну гордість за те, що можу назвати себе українкою.

Саме з початком війни я зрозуміла, наскільки мені пощастило бути частиною надзвичайної нації українців. Наша здатність до єднання вразила весь світ. Синьо-жовті кольори моєї Батьківщини стали символом сили та могутності в усьому світі. Слова «Слава Україні!» лунають в усіх куточках планети, а я частина цього, і пишаюсь цим!

Хіба ж українці не супер-герої нашого сьогодення? Невже фантастичні герої «Marvel» крутіші за нас? Звичайно ж ні! Адже саме ми зараз закриваємо своїми грудьми весь цивілізований світ від рашиських і імперських амбіцій! Хто зміг закрити збір за добу на безпілотники, а натомість придбати власний супутник? Хто зміг заховати від окупантів цілий арсенал зброї в кролячих клітках? Хто збивав ворожі дрони найціннішим – власною консервацією? Хто облаштовую грядки, навколо зламаних ворожих танків? Хто сміє питати в окупантів кодове слово «паляниця»? Хто голими руками бере в полон «мальчіков коториє єхали на учєнія»? Так – це ми!

Ми усі – супер-герої, про яких можна знімати голлівудські екшени! Наше життя перетворилось на суцільний фільм – часом фантастичний, часом комедійний, а найчастіше фільм-жахів. Жахіття війни нічим не стерти, але ми змушені жити в цьому кошмарі. І для того, щоб нам вистояти ми повинні тримати оборону та вірити в перемогу!

Наша сила в нашій історії, героїчній та трагічній. Ми нащадки козаків, в наших жилах тече кров вільних людей! Хай ми зараз і не дорослі просто школярі-старшокласники, які нібито нічого ще не можуть змінити, проте в наших серцях назавжди викарбуваний подвиг героїв Крут, які також були юними, та мужньо стали на захист незалежності.

Наша сила в єдності та волі, яку ніяка сила не може знищити. Слово «Воля» пульсує в наших  венах, а ритм серця б’ється в унісон з серцем кожного воїна, який боронить нашу країну. З війною я зрозуміла, що не має незначних вчинків, малих донатів. Адже завдяки малим донатам закриваються великі збори! Завдяки незначним, невпевненим, проте сміливим діям наша країна живе!

Скажіть мені, хто зможе перемогти націю, де навіть діти, які відмовляють собі в смачній булочці, чи іграшці, донатять на ЗСУ? Коли школярі, сидячи в укриттях під час повітряних тривог, плетуть браслети-обереги, пишуть листи-підтримки, малюють малюнки для наших оборонців, щиро вірячи, що тривога закінчиться, і ми усі продовжимо своє звичне життя, бо над нами тримають небо воїни-титани. Я вірю, що кожне моє слово підтримки солдатам, кожен мій донат та власноруч виготовлений оберіг наближає нас до перемоги!