Юрченко Світлана Денисівна, вчителька української мови та літератури КЗ «Добропільська ЗОШ І-ІІІ ступенів»

 «ЧОМУ БУТИ УКРАЇНКОЮ – МОЯ СУПЕРСИЛА»

Наразі українці переживають найскладніший період за всю історію незалежного існування країни. Болючі реалії сьогодення наклали значний відбиток на кожного. Дійсно, війна змінила наше життя, внесла свої корективи у буденний устрій, витіснила звичні для всіх нас поняття існування. На мою думку, у цей непростий час, багато людей змогли зробити відкриття у власному «я», збагнути, що ти син чи донька Славної Землі. Осмисливши це, чи не виникало у Вас питання чому ж бути українцем – суперсила?

Ще з глибокої давнини, вправними митцями слова звеличувався дух українського народу. Часто його ототожнювали з духом козацтва, адже саме козаки є нашими славнозвісними предками від яких ми успадкували любов до свободи і незалежності. Хочу звернути увагу допитливого читача, що дані твердження яскраво описані у творах українських класиків, неодноразово були предметом досліджень у науковому товаристві.

Аналізуючи події сьогоднішніх днів, ми бачимо, що невтомними громадянами України керує велика сила волі та жага до свободи. Яскравим підтвердженням тому є реальні долі українців: комусь довелося покинути домівку і переїхати до іншого міста, хтось залишився вдома попри переконання рідних, а хтось знайшов прихисток в іншій країні. Але у всіх цих людей є спільна риса – бути українцем. Кожен із них намагається бути корисним у боротьбі за державну незалежність.

Окреслені реальним життям факти не залишають байдужим – вони надихають. Ви спитаєте, так в чому ж полягає поняття суперсили? Чи це так, як проілюстровано кінокласиками у популярних стрічках з елементами фантастики? Ні…Суперсила полягає зовсім в іншому.

Для когось суперсила – це стати на захист своєї прекрасної, сповненої родючості землі, оборона її територіальної цілісності; для когось – безстрашне приборкання вогню, що охоплює спустілі житлові квартали, в які однієї погожої днини повернуться жителі; для когось – жага донести «вогник науки» в тяжких умовах воєнного часу, а для когось – порятунок життів під масовими обстрілами.

Я проживаю у славнозвісному Гуляйпільському краї, що на Запоріжжі. Це вільна, благословенна земля «батька Махна». Сьогодні – це територія ведення інтенсивних бойових дій. Попри відсутність тепло та електропостачання, не покинула рідну домівку, як вчитель, щодня на зв’язку з учнями, адже розумію, що діти повинні отримувати якісну освіту, бо вони майбутнє держави.

Щоденно доводиться спостерігати людей, які демонструють свої «особливі»  вміння: волонтери, які крізь обстріли поспішають довезти допомогу тим, хто її потребує; хлібороби, які понад усе прагнуть вижати золотий колосок аби в кожного на столі був шматок гарячого, запашного хліба; старенька бабуня, яка подолала пішки значну для неї відстань, несе пригоршню молока спраглому воїну.

Висвітлюючи ключові аспекти даної теми, підсумую. Ми народ, і сила наша в єдності. Українці мають ознаки, які виділяють нас з-поміж інших народностей. Наша земля дарує сили боротися, протистояти. Ми маємо усвідомити, що успадкували від предків риси характеру, що стають рушієм, спонукають до дії. Тож бути українкою – справжня суперсила.