Ми з дитиною - з Нової Каховки Херсонської області. Життя було нормальним: дитина ходила до садочку, я працювала онлайн, продавала теплиці - була старшим менеджером. Мені 23 роки.
Я прокинулася відразу, все чула - це було дуже страшно. Вже зранку ми зібрали речі і поїхати до мами мого хлопця. Тільки сіли в автобус, як почали літати літаки. Поруч сидів чоловік – він сказав, щоб я не хвилювалась. Мовляв, літак буде бити по воєнним об’єктам. Вже коли приїхали, я трошки заспокоїлася. Ми виїхали до Львова, зараз - у Винниках.
Дуже часто не було зв’язку і було страшно. Ми були вдвох у квартирі, чули страшні звуки вибухів, тому вирішили виїжджати.
Ми намагалися виїхати чотири рази. В нас уже не було грошей, і ми виїздили зранку, щоб нас хтось взяв до себе в машину. А коли ми вже поїхали, орки почали стріляти по трасі. Та дякувати богу, ми проїхали.
Головне було виїхати. Я не знала, куди я їду, але мені потрібно було добратися до Миколаєва. Туди я не могла дістатися першою-ліпшою машиною, та наступними я їхала вже будь-куди, і приїхала до Кривого Рога. А там мені жіночка взяла квитки на Львів.
Ми плануємо виїжджати кудись за кордон, бо тут будинок орендований, і не знаю, чи буде в мене змога знімати квартиру і забезпечувати дитину. Переїду кудись та спробую працювати, щоб повернутися в Україну, коли все скінчиться.
