Історії, які ви нам довірили
«Ми сподіваємося, що колись зможемо повернутися в свій будинок»
Під час обстрілів наш будинок отримав пошкодження, він знаходиться в «червоній зоні». Дуже важко. Зараз я проживаю з чоловіком, дітей у нас немає. До вересня з нами жила мама, але вона померла. У зв'язку з війною ми з чоловіком втратили роботу, не досягнувши пенсійного віку.
Перший раз Мар'їнку обстріляли 11 липня 2014 року. Це було вночі. А наступного дня ми поїхали до племінника, в безпечну частину Мар'їнки. Ми забрали маму чоловіка і його тітку і жили там чотири роки. Там теж були руйнування в будинку. Потім переїхали в будинок до родичів.
У 2015 році обстрілювали дуже сильно, особливо страшно було в червні. До нас у двір впав снаряд, вилетіли вікна, були зруйновані споруди. Руйнування були страшні. Доводилося ховатися в підвалі або на підлозі будинку. Ми не знали, що буде. Це жахливо.
Додому повернутися ми не можемо. Навіть не через те, що там немає води та опалення. Там "червона зона", вона регулярно обстрілюється. До того ж, я інвалід третьої групи. Вода в Мар'їнці дуже брудна, не придатна до вживання. Питну воду ми купуємо.
Ми сподіваємося, що колись зможемо повернутися додому. У матеріальному відношенні стало складно, раніше була робота, нам було значно легше. Безпеки ніякої немає, тому що кожен день стріляють. Мені хотілося б прокинутися, і щоб це виявилося страшним сном. Але війна триває вже восьмий рік. Дуже страшно.
Великою підмогою для нас була гуманітарна допомога. Мама і чоловік отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова і Червоного Хреста.
Мрію, щоб закінчилася війна, хочу повернутися додому і жити там.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
