Ольга Юріївна з дітьми була змушена покинути окуповане місто, бо залишатись вдома було небезпечно

24 лютого ми планували святкувати день народження старшого сина, але вранці того дня ми прокинулися від страшного гулу ракет. Чоловік, не думаючи ні хвилини, зібрав речі й поїхав у військкомат. 

Наш населений пункт згодом окупували росіяни. Через місяць окупації мені з дітьми пощастило виїхати на підконтрольну Україні територію. Нам довелося покинути тварин, які були членами сім'ї, адже у нас не було вибору. Зараз ми живемо в чудовому місті Івано-Франківську та молимося за життя нашого тата.

З жахом згадую блокпости росіян, де ми добу стояли в заручниках. В дорозі ми відчували гостру нестачу води.

Ніколи не забуду той момент, коли вперше після окупантів побачила українських військових. Мене переповнювали емоції, я була дуже рада і вдячна.  

Наразі я не працюю, бо доглядаю за малолітніми дітьми. Живемо за кошти, які виплачує держава як внутрішньо переміщеним особам, ще за можливості гроші висилає чоловік.